Перші письмові згадки про Козин належать до ХІ століття (на сайті Верховної Ради України датою заснування зазначений 1000 рік). В статті у Географічному словнику Королівства Польського зазначено, що хутір Козин до 1787 року було власністю Києво-Печерської лаври. З 1795 року його віднесено у казенне відомство, а жителі хутора були віднесені до категорії казенних селян.
ХІХ століття
У журналі “Киевский военный губернатор” у “Ведомости о настоящем состоянии казенных волостей Киевской губернии” за 1827 рік говориться про те, що Козин належить до великобугаївської волості. Сюди входять “селения” Велика Бугаївка, Ханбіково, Нові Безрадичі, Великі Дмитровичі, Малі Дмитровичі, Підгірці; “деревни” (це ті села, в яких були церкви) Старі Безрадичі, Мала Бугаївка, хутор Козин. Тут же наголошується, що хутір Козин розміщений за 14 кілометрів від “волостного селения” Великої Бугаївки. “Число душ мужского пола – 164”. (Центральний державний історичний архів, фонд 533, опис 3, справа 73, с. 12).
У 1841-1856 роках згідно з документами канцелярії Київского округу за відомістю про перепис душ Великодмитрівськох волості в Козині було число “душ наявных” – 134.
Згідно з Положенням від 19.02.1861 року при Київському повіті у 1866 році на Обухівщині створено шість волостей: Германівська, Гусачівська, Копачівська властницькі; Дмитрівська державних селян; Обухівська державних підданих; Трипільська казенних, Козин належав до Дмитрівської.
ХХ-XXI століття
У “Списках населенных мест Киевской губернии” издания Киевского Губернского статистического комитета (Киев, типография Ивановой, арендованная А. Л. Поповой, Спасская, 10), печатаного по распоряжению Киевского губернатора от 4 марта 1900 года за № 449 написано, що Козин (казенный), так само належав до Велико-Дмитрівської волості, в селі було 157 дворів, проживало 815 чоловік (427 чоловіків і 388 жінок). В деревне Козин числится 567 десятин, принадлежит деревня казеннім крестянам, ведущим хозяйство по трехпольной системе. В деревне есть одна православная церковь…, один хлебозапасной магазин.
І хоч школи тоді сворювали церковно-приходські, козинці прагнули, щоб їхні діти були грамотними. 27 лютого 1900 року в Козині почала працювати школа с одним учителем на 20 учнів. Вчилися в хаті Чиженка Федора Даниловича. У 1902 році на кошти земства було збудовано приміщення “одноклассного народного училища” (Державний обласний архів, фонд 707, опис 220, справа 22). Приміщення мало одну класну кімнату і квартиру в якій жив сторож. Сім’я вчителя жила в іншому будинку. Підручники мав тільки учитель, учні ж слухали вчителя як і їх предки до цього, намагалися зрозуміти світ якнайглибше: від створення до існування в ньому багатьох цікавих фактів. У 1903 році з 16 учнів 1-3 класів успішно закінчили школу тільки 2.
Серед матеріалів Обласного державного архіву Київської області від 26 вересня 1914 року – “Рапорт Волостног о Правления при семъ представляетъ Губернскому по крестьянскимъ деламъ Присутствію въдомости объ урожае хлебовъ и сборе сена и о количестве продовольственного хлеба, потребнаго при обсемении и продовольствии до нового урожая”, в якому зафіксовано, що в Козині на той час проживало 1142 жителів.
Козин було звільнено від німецької окупації 7 листопада 1943 року.
1 жовтня 1958 року село Козин стало селищем міського типу і сільську раду перейменували на селищну. До складу селищної ради ввійшли: селище Козин, хутори П’ятихатки та Рудики. Ці хутори з’єдналися з Козином і між собою забудовами центральної вулиці Козина (протяжність до 10 км), яка стала називатися вулицею Леніна (з початку 2000х вулиця Солов’яненка). У 1963 році 30 жовтня було реорганізовано два райони – Обухівський і Кагарлицький в Кагарлицький. Козин було віднесено до Васильківського району (з 03.12.1963 до кінця 1964 року).
З 1965 року селище Козин було віднесене до Києво-Святошинського району. З 3 січня 1967 року Козин знову віднесено до Обухівського району.
У Козині була поромна переправа через річку Козинку до 1975 року.
В 2000 році відкрито краєзнавчий музей.
